ЗБУЧА́ВІТИ, ВІЮ, ЄШ,
Збуча́віти, вію, єш, гл. Одеревенѣть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло. О. 1861. XI. Свид. 30.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 127.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗВІД, ЗВО́ДУ, →← ЗБУ́ТЯНО